Коротка історія стремен

У нашій країні коні були одомашнені, ймовірно, в епоху пізнього неоліту. Коні здавна були визнані людьми за їхню швидку ходьбу та ніжну силу. У ранній період коней використовували для керування автомобілями. Протягом весняно-осіннього періоду та періоду Воюючих царств армії кожної васальної держави спочатку складалися з піхоти та колісниць, часто налічуючи сотні тисяч, тоді як більшість кінноти становила не більше п’яти-шести тисяч. Лише після того, як король Чжао Вулін запропонував «Ху стріляти на конях», він підготував сильну змішану кавалерійську команду для штату Чжао та змінив оригінальне армійське спорядження, що стало великою зміною у військовій історії. Відтоді васальні держави надавали великого значення розвитку кавалерії.
Але верхова їзда на той час була дуже важкою роботою, бо стремена ще не винайшли. Коли Олександр повів свої війська через Центральну Азію до Різдва Христового, ноги його людей звисали порожніми по обидва боки живота їхніх коней, без опори. Силою своїх стегон вони чіплялися за коней, що жорстоко шкутильгали, щоб утриматися. Труднощі очікувані. Без стремена, який є пристосуванням для наступання на ноги коня, вершники можуть використовувати лише ноги, щоб затиснути коня, тримаючи коня за гриву руками, щоб уникнути падіння, коли кінь скаче чи стрибає. Розкопки теракотових воїнів у Лінтуні, провінція Шеньсі, є важливим археологічним відкриттям у Китаї. У другій ямі Теракотових воїнів і коней Цінь Шіхуанді було знайдено багато гончарних коней, подібних розміром до справжніх коней. Коні були повністю споряджені сідлами, але стремен не виявлено.
Незважаючи на те, що стремено невелике, воно може добре згуртувати лицаря та коня, поєднуючи силу людини та коня для досягнення максимальної ефективності. Точна дата винаходу стремена досі невідома.